Коли Володимир Зеленський два роки тому переміг на посаді президента України, його обрання багато в чому зобов’язане обіцянкам припинити неоголошену війну країни з Росією. Багато прихильників Зеленського сподівались, що харизматичний комік та закордонний політик зможе подолати ворожість, що порушила двосторонні відносини з 2014 року, та досягти переговорів із Володимиром Путіним.
Він точно виглядав так, ніби його вирізали на таку роль.
На відміну від бурхливого патріотизму свого попередника Петра Порошенка, Зеленський прославився як російськомовна українська знаменитість із послідовниками по всьому колишньому Радянському Союзу. Він похвалився свідком Кремля про часті знущання над символами української національної ідентичності протягом усієї комедійної кар’єри.
До вступу в політику багато телевізійних та кінопроектів Зеленського були в першу чергу спрямовані на прибутковий російський ринок, тоді як він особисто провів значну частину свого робочого життя у Росії у співпраці зі своїми російськими колегами. Іншими словами, світогляд Зеленського та його професійна діяльність, схоже, підтверджують претензії Кремля щодо природного місця України в російському світі.
Це тло робить останні дії Зеленського ще більш дивовижними. У перші кілька місяців 2021 року український президент закрив три українські телеканали, пов’язані з Кремлем, і ввів санкції проти найближчого українського союзника Володимира Путіна Віктора Медведчука. Він також націлився на проросійських депутатів у своїй парламентській партії, прийнявши помітно різкіший тон у своїх публічних заявах про російську агресію та євроатлантичні амбіції України.
Підпишіться, щоб отримувати останні новини від UkraineAlert
UkraineAlert – це всебічне інтернет-видання, яке регулярно пропонує новини та аналіз подій в політиці, економіці, громадянському суспільстві та культурі в Україні.
Яка очевидна причина трансформації Зеленського? Коротка відповідь полягає в тому, що він із запізненням усвідомив марність пошуку спільних мов із Кремлем.
Це було пов’язано з відсутністю спроб. Протягом перших півтора років свого президентства Зеленський пішов на багато поступок Москві. Сюди входило виведення українських військ з ключових стратегічних об’єктів уздовж лінії фронту на сході України та запровадження заходів, що обмежують здатність українських військових реагувати на напади Росії. Тим часом він свідомо намагався деескалювати напруженість, використовуючи туманну та евфемістичну лексику для опису конфлікту. Це часто означає взагалі уникати будь-якої згадки про Росію.
Росія вирішила не відповідати взаємністю на ці ознаки доброї волі. Навпаки, Кремль зробив низку кроків після виборів Зеленського в квітні 2019 року, що зробило мирні перспективи надзвичайно малоймовірними.
Росія категорично відкидала заклики переглянути Мінські домовленості і неодноразово виступала проти спроб призначити дату другого саміту в Нормандії лідерів України, Росії, Німеччини та Франції після первинної паризької зустрічі в грудні 2019 року. Це також фактично перешкоджало роботі тристороння контактна група, яка прагне узгодити деталі дипломатичного рішення. Протягом усього цього періоду підконтрольні Кремлю російські ЗМІ невпинно били в барабани зловісної антиукраїнської пропаганди та дезінформації.
Найгучнішим прикладом продовження ворожості Кремля було рішення Москви розподілити російські паспорти українському населенню на окупованій східній Україні. Політика, вперше оприлюднена за кілька днів, що відбулися безпосередньо після перемоги Зеленського на виборах, має на меті перетворити регіони, які зараз перебувають під контролем Кремля, на довгострокові російські паспортні резерви. Надавши російське громадянство сотням тисяч місцевих жителів України, Москва різко зменшила шанси повернення цих територій під повний український контроль.
Дії Росії переконали Зеленського в тому, що його чарівна атака була безглуздою, і змусили його відкинути всю свою вагу за євроатлантичним варіантом України. Він засвоїв важкий урок, що Володимир Путін просто не хоче миру з Україною.
Для багатьох спостерігачів небажання Путіна відповідати взаємністю не було несподіванкою. Хоча особиста взаємодія Зеленського зі світами російського бізнесу та політики, можливо, призвела до жалюгідного ступеня бажання, є ряд вагомих причин, чому кремлівський жорсткий голова не наважився б закінчити свою агресивну кампанію проти України.
Путін добре знає, що якщо українська демократія досягне успіху, вона виявиться надзвичайно заразною і незабаром може призвести до краху його авторитарного режиму. Досі переслідуваний продемократичною хвилею, яка охопила радянську Центральну Європу наприкінці 1980-х, він усвідомлює, що відступ України від Заходу може легко призвести до подібного процесу в самій Росії. Це було головним рушієм рішення Путіна застосувати силу в 2014 році, і воно залишається головною перешкодою на шляху до миру.
Поселення з Україною також призведе до виведення незаконної, але значної військової присутності Росії зі сходу країни. Через роки повного заперечення це виведення покаже масштаби таємної російської війни та зруйнує те, що залишилося від міжнародного авторитету Кремля. Як тільки українська влада та міжнародне співтовариство отримають доступ до колишніх окупованих територій Східної України, Москва, швидше за все, опиниться звинуваченою у військових злочинах і повинна відповідати на всі незручні запитання.
Протягом останніх двох років провал мирних зусиль Зеленського розвіяв будь-які тривалі ілюзії щодо можливості компромісу з Кремлем. Натомість це змусило Україну та її міжнародних партнерів погодитися з неминучістю тривалого протистояння.
У цій ситуації є певна іронія. Коли його вперше обрали, критики Зеленського побоювалися, що його нібито симпатія до Росії призведе до згубного примирення з Росією на умовах Кремля. Натомість самому Зеленському довелося визнати, що Росія була впертим ворогом. Далеко не повернувши Україну до сфери впливу Росії, його президентство, схоже, готове підтвердити остаточність геополітичного розлучення між двома країнами.
Пітер Дікінсон – редактор служби Атлантичної ради UkraineAlert.
Подальше читання
Вівторок, 9 лютого 2021 року
Керівник Кремлівського телебачення: Росія повинна анексувати Східну Україну
Маргарита Симонян, керівник Кремлівського телебачення, закликала Росію анексувати область Донбасу на сході України під час нещодавнього форуму високого рівня, який сигналізує про ескалацію семирічної гібридної війни в Москві проти України.
Україна
від
Думки, висловлені в UkraineAlert, належать лише авторам і не обов’язково відображають погляди Атлантичної ради, її співробітників чи прихильників.
Центр Євразії Місія полягає у сприянні трансатлантичному співробітництву у сприянні стабільності, демократичним цінностям та процвітанню в Євразії – від Східної Європи та Туреччини на Заході до Кавказу, Росії та Центральної Азії на Сході.
“Професійний вирішувач проблем. Тонко чарівний любитель бекону. Геймер. Завзятий алкогольний ботанік. Музичний трейлер”
Слідкуйте за нами в соціальних мережах