«Всюди лише міни», — сказав The Washington Post український військовий хірург Дмитро Мялковський, який працював у країні з початку війни, із госпіталю в Запоріжжі — районі в центрі контратаки — лише для того, щоб ідентифікувати їх за міркувань безпеки.
Мялковський сказав, що з початку контрнаступу на початку червня він вилікував більше мінно-вибухових поранень, ніж під час своєї попередньої роботи в Херсоні та Краматорську — і навіть у Запоріжжі минулого року. До лікарні, де він працює, зазвичай потрапляє щонайменше двоє постраждалих від вибуху мін щодня, хоча нещодавно лікарі за один день надали допомогу 11 таким постраждалим, у тому числі з травматичними ампутаціями.
«Це справді жахливо, тому що коли ти бачиш молодого чоловіка від 21 до 24 років, без стопи чи гомілки, ти розумієш, що принаймні він живий, але до кінця свого життя він, мабуть, користується протезом», — сказав Мяльковський.
“Він інвалід. Зараз багато”, – сказав він, – кількість постраждалих від мін в Україні зростає.
Україна стала найбільш замінованою країною світу Понад 67 000 квадратних миль За оцінками, територія країни забруднена небезпечними мінами, боєприпасами, що не розірвалися, артилерійськими снарядами та іншими залишками війни. Сотні мирних жителів були поранені, а родючі сільськогосподарські угіддя стали небезпечними або непридатними для використання внаслідок катастрофи, на ліквідацію якої, за словами експертів, знадобляться десятиліття.
Початок контрнаступу в Україні кардинально змінив запорізьку справу Мяліковського. Раніше він міг виконувати планові операції, такі як пластика грижі. Зараз він здатний лише лікувати кульові поранення, витягувати осколки з ушкоджених тканин і намагатися врятувати відірвані мінами кінцівки. Щодня він робить три-чотири серйозних і кілька дрібних операцій, в основному лікуючи українських військових, евакуйованих із польових госпіталів та з місць боїв.
Особливо жахливими є мінно-вибухові травми. Самер Аттар, сирійсько-американський хірург-ортопед із Північно-західного університету, який нещодавно працював волонтером із Міалковським у Запоріжжі, описав рани як «змішання сухожиль, кісток і м’язів».
“Анатомія спотворена, спотворена, і ви не можете її зрозуміти”, – сказав він.
Поранення високої енергії, такі як ті, що спричинені вибухами мін, змінюють тканини на молекулярному рівні, тобто пацієнтам часто доводиться чекати днями, поки лікарі видаляють мертву плоть і визначають, які частини кінцівок можна врятувати. Потім йдуть численні операції, під час яких, за словами Аттара, лікарі виявляють, що «борються за кожен квадратний дюйм функціональної кінцівки», оскільки продуктивність протеза збільшується разом із довжиною та покриттям кінцівки, що залишилася.
Міалковський сказав, що він перекладав недавній медичний тренінг, організований американськими волонтерами, коли його покликали допомогти в операції. Приєднайтеся до іншого лікаря, який відчайдушно намагається врятувати молоду жертву вибуху на міні, у якої важкі та складні травми обох ніг.
Поки лікарі працювали, життєві показники пацієнта впали, і Міалковському довелося приймати рішення за частки секунди. Вибравши життя над кінцівками, він видалив обидві ноги за 10 хвилин. Це питання залишатиметься в його голові на кілька днів.
«Я зробив те, що мав зробити», — зітхнув Міалковський, розповідаючи про жахливі події.
Він сказав: «Чоловік втратив ноги, і тепер його життя під загрозою». — Я не впевнений, що він би.
Пізніше Мялковський сказав, що пішов перевірити 24-річного хлопця, якого перевели в реанімацію. Пацієнт був у важкому стані, але, на щастя Мялковського, ще живий.
Для лікарів такі маленькі перемоги, як збереження життя пацієнта цілий день, дають проблиск надії в нескінченному потоці страждань.
Лікарі чіпляються за щоденні проблиски нормальності та стійкості: шеф-кухар лікарні вважає своєю місією забезпечити персонал нагодованим. Цивільний кавовий фургон, припаркований перед госпіталем, створюючи відчуття безпеки та заспокоєння всього за милі від лінії фронту війни. Але постійно відчувати травми на війні, які заберуть все життя, засмучує.
Для Аттара цей досвід не є чимось новим. До України він лікував пацієнтів, знищених російськими боєприпасами в Сирії, де вже більше десяти років триває конфлікт.
Під час численних медичних місій до сирійських підпільних лікарень із обмеженими ресурсами в районах, контрольованих повстанцями, включно з роками облоги Алеппо, Аттар лікував пацієнтів, коли сирійський президент Башар аль-Асад спустошував цивільні райони, контрольовані повстанцями — за допомогою авіаударів від його російських союзників і прихильників, які вперше втрутилися в громадянську війну в Сирії в 2015 році.
Атар надав більше постраждалих від бомбардувань у Сирії, але більше постраждалих від вибухів мін в Україні.
“Поранення виглядають однаково незалежно від того, українці вони чи сирійці”, – сказав він. «Змішане безладдя з уламків кісток і від’єднаних сухожиль і м’язів руки чи ноги під синіми хірургічними покривалами».
В Україні Отар видаляв кінцівки людям з усіх верств суспільства: оперному співаку, який весело заявив, що його поранення не вплине на його пристрасть, саперу, якого вразив дрон посеред мінного поля.
«Важко відчувати себе та світ добре, коли все, що ти робиш, — це видаляєш кінцівки у молодих здорових людей», — сказав Аттар.
Міялковський сказав, що його теж переслідували маси жорстоких поранень, які змінили життя.
“Ми намагаємося діяти так, ніби нічого не сталося”, – сказав він. — Але це болить.
“Хардкорний ботанік в Інтернеті. Гордий фахівець з кави. Науковець із соціальних мереж. Організатор. Провідник. Завзятий наркоман-зомбі. Виродник із ТБ. Дружній студент”.
