ВКоли президент України Володимир Зеленський знявся на відеозаписі перед яскравим смокінгом, який зібрали в Лас-Вегасі на премію «Греммі» у квітні, він розповів про те, як жорстокість Росії в Україні принесла з собою щось інше: мовчання. Мовчання загиблих солдатів і мирних жителів. Тиша пустельних і спустошених міст. «Війна не дозволяє нам вибирати, хто виживе, а хто залишиться у вічному мовчанні», – сказав він оголосити. протиотрута? “Наповніть тишу своєю музикою. Заповніть її сьогодні, щоб розповісти нашу історію”.
Саме цим займаються українські митці. З тих пір, як Росія охопила країну 24 лютого, їхня музика пронизує жахи війни емоціями та непокорою. Ніна Гарніцька, співачка та віолончелістка відомого в Україні гурту Dhakabrakha, називає це «енергією опору». Протягом багатьох років три музиканти з Дакабрахи виступали з традиційними інструментами, одягнені в оригінальні українські костюми та співали старовинні народні пісні, які вони записували в селах по всій країні. Тепер це набуло значно більшого значення, кидаючи прямий виклик російському наративу про те, що Україна не має власної культури. “Це наше натхнення. Наше коріння”, – сказала 38-річна Гарніцька. «Це додає нам сили в цій битві».
Детальніше: Україна в гіршому стані, ніж ви думаєте
Натхнення знайшло шлях до кожного куточка України, незважаючи на нічну комендантську годину та сирени повітряних нальотів. Театри та кафе закриті. А от у Києві в арках станцій метро, глибоко в землі, побудували нову злітно-посадкову смугу. Там люди зібралися на концерт у квітні Відомий український художник, народний депутат Святослав Вакарчук. 8 травня Боно з U2 The Edge наважився до Києва, щоб виступити на станції метро.
Ці концерти дали хвилини перепочинку їхнім слухачам – і об’єднали спільну громаду у боротьбі за Україну.
Проте створювати музику було непросто. Музиканти Dekbracha з тривогою прокручують свої телефони, щоб отримати повідомлення зі своїх будинків, перш ніж вийти на сцену в Парижі в березні. Інші кажуть, що відтворення музики може виглядати різко в контрасті з похмурою реальністю навколо них.
«У перші дні війни мені було дуже важко займатися музикою, тому що це час, коли вмирають люди, вмирають діти, а музика завжди була для мене розвагою», – розповідає Дмитро Мазуряк, дерев’яний духовий гравець київського гурту Kazka. Невдовзі після початку війни він утік із Києва до села на західній Україні, де чув, як жінки співали, коли шили камуфляжні сітки для солдатів на передовій. Він каже, що це дало йому зрозуміти, що йому потрібно займатися музикою. «Я зрозумів, що ми нація, яка не може жити без співу, — каже він.
Детальніше: Я не можу сказати ні матерям, які потребують. Іноземні жінки приєднуються до війни України проти Росії
Якусь розраду Мазурику принесла й музика. Зібравши спальні мішки, рукавички та інші речі для взводу, з яким воював його брат, його брат зателефонував, щоб сказати, що його вразила ракета, і що всі, крім чотирьох, із тридцяти чоловіків у його підрозділі загинули.
У березні Kazka записала свою нову пісню часів війни «I’m Not Alright» дистанційно, Мазурек все ще перебуває у відносній безпеці на Західній Україні, а співачка Олександра (Саша) Зарецька у своєму імпровізованому притулку в Нью-Йорку. Гітарист Микита Будаш, який також записав пісню із Західної України, згодом повернувся додому до Києва. Звідти він показав нам свою затемнену квартиру та порожні вулиці за вікном, що є наочним свідченням нападу на країну.
«Це дуже важко, – каже Бодаш. «У майбутньому ми обов’язково розберемося з цим із психіатром».
Наразі станції метро та заводи, де мирні жителі виготовляють захисне спорядження, будуть заповнені музикою. «Зараз музика може виражати щось інше, ніж слова, — каже Зарецька. «Тому що немає слів, які б могли передати те, що відбувається».
Більше історій, які варто прочитати від TIME
“Хардкорний ботанік в Інтернеті. Гордий фахівець з кави. Науковець із соціальних мереж. Організатор. Провідник. Завзятий наркоман-зомбі. Виродник із ТБ. Дружній студент”.
