Російське вторгнення в Україну загрожує не лише життям. Записана історія може бути втрачена назавжди, оскільки країна та її люди зазнають постійних нападів.
Під загрозою знаходяться колекції старих фільмів і фотографій, у тому числі тих, що документують радянські роки. Ширакава Марина з NHK World розповідає про зусилля зі збереження реліквії, які спонукали український суспільний мовник звернутися по допомогу до Японії.
Оцифровка кіноплівок
Команда українського суспільного мовника «Суспільний» відвідала штаб-квартиру NHK у Токіо в лютому з цінним вантажем: старими плівковими котушками, які вони хотіли зберегти та зберегти для майбутніх поколінь.
«Це тепер частина української культурної спадщини. Ми маємо сотні тисяч годин цього матеріалу», — сказав член ради директорів Суспільного Андрій Таранов.
Фахівці ретельно перевірили всі барабани на наявність пошкоджень і конвертували їх у цифрові файли.
Варто економити пропаганду
Українська команда, яка займається збереженням, знає, що не всі архівні фільми є точним зображенням минулого України. Кадри 1940-х років показують роботу на фабриці як безпечну, чисту та ефективну. Але чисті сукні, які носять робітниці конвеєра, наводять на думку, що ці зображення — лише пропаганда радянських часів.
Кадр 1980-х років показує автопарк радянського виробництва з інтерв’ю, під час якого репортеру розповідають, як добре працюють вантажівки. Але директор з розвитку творчих проектів «Соспілен» Олександр Зінченко заявив, що фільм суперечить фактам.
Він додав: «Відео відображає цю реальність, коли режим намагається приховати непривабливу реальність за привабливим фасадом. Оскільки радянська техніка була дуже поганої якості, вона весь час ламалася».
Суспільне почало публікувати цифровий контент в Інтернеті, надавши багатьом людям в Україні доступ до архіву.
Культурні цінності
Окабе Йошіхіко, професор економіки в Університеті Кобе Гакуїна, який спеціалізується на Україні, зауважив, що відеозаписи радянських часів стають дедалі рідкіснішими, особливо в той час, як російські війська просуваються в райони, де зберігаються архіви.
«Були випадки, коли адміністративна влада з Росії ігнорувала або спалювала українські книги в музеях, бібліотеках та на окупованих українських територіях», – сказав він.
«Звичайно, життя людей — це найважливіше, але ми повинні звернути увагу на культурні цінності та кризу втрати записів».
Таїсія Торшин, член команди збереження Суспіліна, сказала, що розголос цінний, оскільки він дає зрозуміти, за що бореться Україна.
Вона сказала: «Дослідження цих фільмів і цих записів показує нам і підкреслює, наскільки важливо зберегти нашу нинішню незалежність і нинішню свободу слова».
Робота – це постійна турбота. Торшин сказала, що її команда виявила близько 8000 банок плівки у Львові, найбільшому місті західної України.
Все, що міститься в цих пакунках, буде збережено і може містити уроки історії для майбутніх поколінь українців.
“Хардкорний ботанік в Інтернеті. Гордий фахівець з кави. Науковець із соціальних мереж. Організатор. Провідник. Завзятий наркоман-зомбі. Виродник із ТБ. Дружній студент”.
