Ольга Гевін носить на губах синьо-жовті кольори України під час мітингу на площі Коплі. неділя. (Фото персоналу Ненсі Лін/Media News Group/Boston Herald)
«Слава Україні!» Голос знову і знову лунав через гучномовець перед церквою Трійці на площі Коплі в неділю вдень.
“Героям Слава!” Блок Бостона, одягнений у синьо-жовті кольори зовні.
Ура – українське вітання, що означає “Слава Україні!” та “Героям слава!” Популярний під час оригінальної української Війни за незалежність – він лунав на площі під час масового зібрання сотень людей, щоб вистояти проти крижаного вітру в неділю, відзначаючи першу річницю вторгнення Росії в країну.
Жителі Бостону, особливо східноєвропейська іммігрантська громада, виступили рішуче під час маршу, стоячи разом з українським народом, що перебуває в облозі, і вболіваючи за підтримку американцями війни.
«Україна стоїть на передовій демократії в Європі, і цей варварський, жорстокий напад на український народ є таким же незаконним і жорстоким, як і неспровокований напад на Польщу в 1939 році», — вигукнув у натовп депутат Річард Ніл. «Не помиляйтеся, Володимир Путін такий же військовий злочинець і гангстер, як Адольф Гітлер свого часу».
Для багатьох в українській громаді Бостона цей день став особистим нагадуванням.
Ніка Челнокова, студентка українського Саффолкського університету та засновниця організації Boston Support Ukraine, пригадала, як її мати подзвонила та розбудила її в той день, коли почалося вторгнення.
“Вона запитала мене, дитинко, чому ти дзвониш мені так рано? Що сталося?” Бомбардуючи кожне місто в Україні. На кінчику була тиша. Другий з черги. Потім я почув, як моя мама почала плакати».
Челнокова, як і багато інших спікерів, нагадала присутнім про «кошмарну» реальність.
Банери, які несли волонтери під час маршу, згадують трагічні події минулого року, включаючи загибель 6826 мирних жителів, 450 загиблих дітей, 12 572 дітей, насильно вивезених до Росії, 1110 зруйнованих лікарень, 3126 зруйнованих шкіл та багато інших пам’ятних пам’яток про спосіб життя країни. назавжди. змінити.
Після зібрання о 14.00 відбулася виставка в Троїцькій церкві, на якій було показано результати війни, а о 17.00 – молитва.
“Я бачив Україну за три місяці до початку війни”, – сказав білоруський іммігрант Павло Дзим’янюк, який одружився з українською емігранткою Катериною Дзим’янюк. «Мені справді пощастило».
Пара сказала, що вони «спустошені», що країна ніколи не буде колишньою, але така підтримка та надія багато значать.
«Наші ноги і руки мерзнуть, але серця теплі від підтримки», – сказала Катерина Дзим’янюк, зазначивши, що як би далеко вони не були від дому, громада може з’явитися одна одній і бути разом.
Незважаючи на нещодавнє спотикання в одностайній політичній підтримці допомоги Україні, учасники недільного мітингу загалом висловлювали вдячність за постійні зусилля Сполучених Штатів, періодично скандуючи «Дякую, Сполучені Штати!»
«Ми дуже раді, що ми не самотні», — сказав Роман Тарнавський, пастор Української Православної Церкви Святого Андрія в Ямайка-Плейн.
Проте дехто казав, що важливо підтримувати інтерес до становища українського народу.
«Ми, звичайно, повинні допомагати більше, ніж ми робимо зараз», – сказав російський іммігрант Михайло Венер Биковський, маючи на увазі військову допомогу США.
— Ви маєте силу вплинути на майбутнє, — суворо сказала Челнокова. «Не мовчіть, поширюйте обізнаність, жертвуйте, боріться і, будь ласка, ніколи не втрачайте надії».
“Хардкорний ботанік в Інтернеті. Гордий фахівець з кави. Науковець із соціальних мереж. Організатор. Провідник. Завзятий наркоман-зомбі. Виродник із ТБ. Дружній студент”.
