Автори Марія Мартінес, Герглі Закач і Керол Бадугал
БЕРЛІН/ВАРШАВА (Reuters) – Європейські країни не повністю скористалися можливістю заповнити нестачу робочої сили, утворену прибуттям мільйонів українських біженців, навіть незважаючи на те, що багато з тих, хто тікає від війни, мають високу освіту або вкрай необхідні навички.
Приплив людей через кордони після російського вторгнення в лютому 2022 року мав стати благом для країн Східного Європейського Союзу, де гостра нестача робочої сили довгий час перешкоджала економічному зростанню та підігрівала інфляцію.
Але перешкоди, починаючи від відсутності дитячих закладів і закінчуючи небажанням визнавати неєвропейські академічні та професійні кваліфікації, призвели до появи вакантних робочих місць і розчарування новоприбулих, більшість із яких жінки. Багато з них застрягли на роботах, нижчих за їхній рівень кваліфікації та освіти, і без довгострокових перспектив кар’єрного зростання, яких вони шукають.
Світлана Чохель подала заяву на отримання умовного дозволу на роботу в Польщі ортопедом і фізіотерапевтом невдовзі після втечі з двома дітьми. Понад рік потому їй сказали, що для її заяви потрібен ключовий документ, який залишився в тилу ворога в Україні.
Через місяць після прибуття до Польщі 37-річний хлопець, який має дипломи ортопеда, фізіотерапевта та організаційного менеджменту, пройшов стажування в центрі соціального забезпечення, який платив 1400 злотих ($353,15) на місяць — тоді майже половина місцевої мінімальної зарплати.
Згідно з жовтневим опитуванням консалтингової компанії Deloitte, Польща має один із найбільш регульованих ринків праці в Європейському Союзі.
“Я не можу бути призначений лікарем або фізіотерапевтом без визнання моїх повноважень”, – сказав Шохель Reuters.
Після інтернатури вона працювала на двох немедичних роботах, але їй було важко поєднувати складний робочий графік із доглядом за дочками.
Зіштовхнувшись із різким зростанням орендної плати в західному польському місті Згожелець, у грудні вона переїхала через кордон до Герліца на сході Німеччини, де уряд оплачуватиме житло, поки вона не закінчить курс німецької мови та не зможе знайти роботу.
З січня вона волонтерить у центрі в місті, який надає психологічну допомогу українським жінкам і дітям-біженцям.
Ще не втрачена можливість
За оцінками аналітичного центру Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), успішна інтеграція цієї останньої групи біженців може збільшити кількість робочої сили в Європі на піввідсоткового пункту та допомогти пом’якшити дефіцит робочої сили, який називають важливим фактором високої інфляції.
Але через 17 місяців після вторгнення багато хто все ще працює за короткостроковими контрактами або за контрактами неповний робочий день, а не за стабільними формами роботи, сказав Аві Лорен, аналітик міграційної політики в Організації економічного співробітництва та розвитку в Парижі.
Лорен додав: «Я не думаю, що можливість ще втрачена. Те, що зараз потрібно цим країнам, — це другий рівень інтеграції ринку праці», зазначивши необхідність навчання, підвищення кваліфікації та визнання кваліфікацій.
У Німеччині, найбільшій економіці Європи, яка, за даними ООН, приймає найбільшу кількість біженців з України, кількість вакансій зросла до найвищого рівня з часів Другої світової війни.
Однак наразі менше ніж кожен п’ятий біженець знайшов роботу, а Берлін зосереджується на мовних курсах, які допоможуть біженцям знайти довгострокову роботу, яка краще відповідає їхнім навичкам.
«Завжди існує компроміс між швидкою та стійкою інтеграцією на ринок праці», — сказав Томас Лібіх, головний економіст відділу міжнародної міграції Організації економічного співробітництва та розвитку.
Оксана Кротова – магістр філології, до вторгнення працювала менеджером готелю в Києві. Зараз вона працює портьє в готелі в Берліні.
«Нікому не потрібен готель у місті, у якому йде війна», – сказала Кротова.
З січня 34-річна дівчина, яка не має дітей, поєднала контракт на 30 годин на тиждень з курсом другої мови, який допоміг їй вільно розмовляти німецькою.
Усвідомлюючи труднощі, з якими їй доведеться зіткнутися під час отримання ступеня, Кротова хоче вивчати ділове адміністрування в Німеччині, де вона зараз, як і понад 40% інших біженців у недавньому опитуванні, планує залишитися на кілька років.
Дослідники Minor, аналітичного центру, який спеціалізується на міграційній політиці, заявили, що масштабний потік біженців з України сприймається Німеччиною як чудова можливість. Однак дослідниця Ілдіко Баллманн сказала, що «перевірка реальності» полягає в тому, що їх інтеграція на роботу такого ж рівня, як і вдома, часто неможлива без володіння місцевою мовою.
І змінитися на кращу роботу потім нелегко. «Якщо ви справді працюєте 40 годин на тиждень і не маєте часу на мовний курс, люди часто застрягають», — каже молодший науковий співробітник Гізем Юнсал.
Хоча доля біженців частково пов’язана з невизначеним перебігом війни в Україні, термін дії програми ЄС щодо тимчасового захисту українських біженців закінчується в березні 2024 року.
“Коли ми наближаємось, нам потрібно розробити стратегію. Надто пізно думати про це наступної весни”, – сказав Лорен з Організації економічного співробітництва та розвитку.
Це ставить роботодавців, які хочуть найняти біженців, у скрутне становище, адже вони не знають, чи зможуть українські біженці залишитися.
«Нам потрібні чіткі правила, щоб усі ті, хто втік з України через війну, могли залишитися в довгостроковій перспективі», – сказав Енцо Вебер, експерт з ринку праці Німецького інституту дослідження зайнятості (IAB).
Це усуне серйозну перешкоду не лише для біженців, а й для роботодавців.
(1 долар = 3,9643 злотих)
(Репортаж Яна Лопатки в Празі; монтаж Кетрін Еванс)
“Злий ботанік кави. Аналітик. Невиліковний бекон. Фанат щебет. Типовий шанувальник їжі.”
