Американський громадянин, заарештований проросійськими сепаратистами в Україна Влітку він був звільнений і перебуває без документів у підконтрольному Росії місті Донецьку.
Це була 35-річна Суеді Мурекезі затриманий 10 червня російсько-окупаційними військами в українському місті Херсон, де проживав понад три роки.
Провівши більше чотирьох місяців у різних тюрмах і підвалах на окупованих Росією територіях УкраїнаВін розповів Guardian у понеділок, що його звільнили підтримувані Москвою донецькі сепаратисти 28 жовтня.
Морекізі сказав, що не зміг виїхати з Донецька, оскільки в нього не було документів, що посвідчують особу.
“Я дуже радий бути вільним. Але я не знаю, що робити далі. Росіяни так і не повернули мені мій паспорт, і я відчуваю себе тут у пастці”, – сказав Мурікізі в телефонному інтерв’ю з Донецька, столиці Росії. -анексована Донецька обл.
Мрікізі провів більшу частину свого часу в двох різних в’язницях з групою іноземні громадяниу тому числі британські громадяни Ейден Аслін, Джон Хардінг, Ендрю Хілл і Ділан Хілі, які повернулися до Великобританії після обміну полоненими у вересні.
Він не брав участі в жодних бойових діях в Україні, куди він переїхав близько чотирьох років тому і зрештою оселився в Херсоні, сказав Мурікізі та його близькі друзі та родичі.
«Російській владі рано стало зрозуміло, що я не маю жодного стосунку до бойових дій, але вони все одно тримали мене у в’язниці», – сказав він.
Мурікезі народився в Руанді в 1985 році, але втік із сім’єю після геноциду 1994 року та іммігрував до Міннесоти. Він почав відвідувати Україну з ділових причин у 2017 році, а в 2020 році оселився там на постійне проживання.
До переїзду в Україну Морекізі шість років провів у ВПС США. У 2017 році він залишив військову службу і почав інвестувати в акції та криптовалюти. Його інтерес до криптовалюти зрештою привів його до міста Херсон, яке він незабаром почав називати своїм домом.
Коли 2 березня російські війська захопили місто, Мрікізі сказав, що вирішив залишитися і допомогти Херсону та його жителям. “Я не хотів тікати. Я любив Херсон”, – сказав він.
Його заарештували через кілька місяців після російської окупації, коли він намагався замінити масло у своєму автомобілі, американському Dodge Challenger, привезеному зі Сполучених Штатів.
«Озираючись назад, – сказав він, – водіння спортивного автомобіля посеред зони бойових дій з номерними знаками США було безперечно трохи дивним».
Після захоплення Мрікізі спочатку помістили у в’язницю в Херсоні, де, за його словами, його двічі допитували та катували.
За його словами, він також був свідком того, як російські тюремники били українців з Херсона. “Я бачив, що з українцями там відбуваються гірші речі. Мені неправильно скаржитися на своє становище”.
Після тижня в Херсоні Морекізі перевели до Донецька, де його тримали в підвалі, а потім перевели до більшої в’язниці, де він ділив камеру з Алексом Дрвіком та Енді Тай Нгоком Хуеном, двома співвітчизниками-американцями, які потрапили в полон під час бойових дій у Україна.
17 червня місцева прокуратура висунула йому звинувачення у «злочинах на ґрунті ненависті» після того, як влада знайшла його фотографії на проукраїнській демонстрації в Херсоні на початку війни.
“Все це було трохи смішно. Вони знали, що я не американський шпигун або іноземний бойовик, тому вони використовували фотографії лише у в’язниці”, – сказав Мрікізі.
Під час перебування у в’язниці Мурікезі сказав, що його тримали в тісній камері на три особи разом з Друіком і Хойном, де він спав на ліжку, яким раніше користувався. Пол Юрібританський волонтер, який загинув за загадкових обставин після того, як потрапив у полон до російських бойовиків.
Оскільки там було дуже мало проточної води, Мурікізі та його товаришам по в’язням доводилося використовувати порожні пляшки як туалет.
Він сказав, що вони живуть на хлібі, воді та каші з м’ясом, і їх випускають лише одну годину на день.
“Як група, у нас були хороші моменти, у нас були погані моменти. Але ми були командою, і ми знали, що повинні жити разом”, – сказав Морекізі.
в останні дні Інтерв’ю У The Washington Post Дрейк і Гюїн висловили надію, що Мурікезі скоро буде звільнено.
Мрікізі нагадав, що моральний дух іноземних бойовиків, деяких з яких засудили до смертної кари, часто був на дуже низькому рівні. “Вони готувалися до того, що ніколи не вийдуть із в’язниці і помруть там”, – сказав він.
Але 20 вересня Росія і Україна провели несподіваний обмін полоненими, який У тому числі 10 іноземців проведено з Мрікізі. Мурікізі не брав участі в обміні, але йому сказали, що його звільнять після того, як Росія проведе фіктивний «референдум» на окупованих територіях України, в результаті якого Донецька область буде анексована.
Невдовзі після анексії Морекізі повідомили, що оскільки так звана Донецька народна республіка тепер є частиною Росії, усі попередні звинувачення проти нього більше не застосовуються. “Я думаю, що вони просто шукали спосіб відпустити мене, і це був зручний вихід”, – сказав він.
Його призначений Росією адвокат зустрівся з ним біля його в’язниці 28 жовтня і відвів до колишнього McDonald’s “Don Mac”, який був перейменований після того, як Росія захопила місто в 2014 році.
Проте Мурікезі турбує те, що йому не видали паспорт чи інші особисті документи. “Я дуже хотів би виїхати та повернутися до Сполучених Штатів, але я не знаю, як. Я не знаю, що безпечно”, – сказав він.
Він сказав, що влада США не виходила на зв’язок після його звільнення.
Представник Державного департаменту США сказав, що агентству «відомо про повідомлення» про арешт Мурікезі, але відмовився від подальших коментарів, посилаючись на «міркування конфіденційності».
«Громадяни Сполучених Штатів в Україні, які потребують допомоги, повинні зв’язатися з Держдепартаментом, використовуючи надану контактну інформацію», – додав речник у заяві. на нашому публічному сайті. “
Але Морекізі, який зупинявся в будинку знайомих у Донецьку, сказав, що не має зла на батьківщину. Вони попереджали всіх американців, щоб вони покинули Україну, коли почалася війна, а я залишився. Я не можу звинувачувати Сполучені Штати в цьому.
У той же час він сказав, що буде радий будь-якій допомозі та пораді, які він зможе отримати, щоб він міг повернутися додому.
“Я пообіцяв своїй родині, що буду вдома до Дня подяки. Я пропустив цей термін”. «Сподіваюся, я зможу бути вдома до Різдва».
“Злий ботанік кави. Аналітик. Невиліковний бекон. Фанат щебет. Типовий шанувальник їжі.”
