Україна вже постраждала від війни з російськими сепаратистами на сході країни з 2014 року, і це вже мало далекосяжні соціальні та економічні наслідки. Але після великого нападу Росії на Україну, країна опинилася на милості повної війни.
Країна була втягнута в запеклі бої, які зруйнували інфраструктуру, промисловість та економіку. У липні український уряд представив національний план відновлення.
За даними Віденського інституту міжнародних економічних досліджень (WIIW), слід очікувати проблеми з перебільшеним потенціалом зростання, а також проблемні пріоритети та децентралізований підхід. Зниження податків також є контрпродуктивним, незважаючи на величезні фінансові потреби, але реформи щодо приєднання до Європейського Союзу сприймаються схвально.
Перебільшені перспективи зростання
Загальна вартість реконструкції поки невідома, оскільки війна триває, а російські війська зараз сіють хаос. У липні уряд України оцінив загальну вартість реконструкції за десять років у 750 мільярдів доларів. Це включає військові витрати. Очікується, що дві третини цієї суми, або 500 мільярдів доларів, надійдуть від іноземних донорів, а решта – від приватних інвесторів. Без урахування військових витрат український уряд очікує 450 мільярдів доларів необхідної зовнішньої допомоги. Якщо припустити, що найінтенсивніша фаза війни триватиме до середини 2023 року, дослідження припускає, що міжнародним донорам доведеться внести трохи менше, близько 410 мільярдів доларів, на відновлення. Ця сума відповідає іншим відповідним оцінкам. “Звичайно, це все ще величезна сума. Європейський Союз, який дуже зацікавлений у демократичній та процвітаючій Україні, і, зрештою, зробив країну кандидатом на вступ, тому йому доведеться значно активізувати свої зусилля у цьому регіоні», – стверджує співавтор Річард Гріффісон, заступник директора wiiw.
Мета плану реконструкції п’ятикратного збільшення економічного виробництва з трохи більше ніж 100 мільярдів доларів цього року до 500 мільярдів доларів у 2032 році виглядає нереалістичною, як показує порівняння з іншими колишніми зонами військових дій. Боснія і Герцеговина тільки потроїла свій ВВП між 1996 і 2005 роками, тоді як Хорватія подвоїла свій ВВП між 1994 і 2003 роками.
Сумнівна пріоритетність окремих галузей та розподіл коштів
Розподіл коштів по галузях не є достатньо обґрунтованим у плані реконструкції. Наприклад, потреби у фінансуванні оборони та безпеки оцінюються лише в 50 мільярдів доларів до 2032 року. Ця сума вже включає військову допомогу Альянсу за цей рік. Враховуючи надзвичайну інтенсивність війни та величезні виклики реформування оборонної промисловості та післявоєнної модернізації українських збройних сил, ця сума виглядає дуже низькою.
Також викликає сумніви, чи відносяться важка промисловість і сільськогосподарське виробництво до категорії секторів з високою доданою вартістю, яким слід надавати пріоритет у відбудові та підтримувати мільярди доларів США. «На нашу думку, це являє собою відсталу промислову політику, яка означає збереження існуючих структур, а не просування необхідних структурних змін до стійкої та екологічної економіки», — скаржиться Майкл Ландесманн, колишній науковий директор wiiw і співавтор дослідження. Тим не менш, Україна має великий потенціал, особливо в IT-секторі та екологічних технологіях.
Крім того, досі багато в чому невідомі інструменти досягнення конкретних цілей, управлінської реалізації та фінансування. Не менш сумнівним виглядає заплановане стимулювання іпотечного кредитування мінімум на $40 млрд або рекапіталізація українських банків на $15-20 млрд.
Децентралізований підхід замість державного контролю
Автори дослідження виявили головний недолік децентралізованого підходу до плану реконструкції. Він передбачає концентрацію проектів реконструкції в окремих областях під керівництвом міжнародного партнера. Велика Британія, наприклад, погодилася на реконструкцію Київської області, Данія хоче зосередитися на Миколаєві, а Швеція – на Одесі. Як така децентралізована система має функціонувати, залишається загадкою. “Центральні програми реконструкції повинні бути створені та керовані на державному рівні, щоб мати вплив на національному рівні. Просто подумайте про будівництво міжрегіональних транспортних сполучень або узгодження зусиль реконструкції зі стандартами ЄС”, – пояснює Тетяна Богдан.
Проблемні плани зниження податків і перешкоди для вступу до Європейського Союзу
План реконструкції також включає заходи, які суперечать законодавству ЄС, такі як заборона відшкодування податку на додану вартість на експорт сировини або масштабні державні субсидії для важкої промисловості. А плани знизити ставку податку до 30% ВВП, а при цьому на реконструкцію та зменшення державного боргу потрібні сотні мільярдів доларів США, були непродуманими.
Слабкі та сильні сторони національного плану відновлення
За словами wiiw, план демонструє величезні зусилля, але також має багато недоліків. wiiw пояснює, що серед його сильних сторін – зусилля з інституційних реформ, зменшення влади всюдисущої досі олігархії та наближення України до стандартів ЄС. Він також правильно визначає та деталізує короткострокові заходи, необхідні для стабілізації української економіки.
«Слабкі сторони також очевидні», — каже Тітіана Богдан, науковий директор Інституту ГРОУФОРД у Києві та запрошений дослідник wiiw. “Це починається з того, що потенціал зростання української економіки після війни переоцінюється. Коригування також потрібні в розподілі коштів між секторами, а також у планах промислової політики та фінансовому секторі”, – сказав Богдан.
Заявлений намір плану різко знизити податки не відповідає сотням мільярдів доларів, які потребуватимуть реконструкцію. Запропонований децентралізований підхід, ймовірно, матиме протилежний ефект: «У більшості випадків реконструкцію потрібно координувати на національному рівні», — зазначає Майкл Ландесман. У дослідженні також критикуються невідповідності та збіги у змісті, а також частково неправильне визначення пріоритетів.
“Професійний вирішувач проблем. Тонко чарівний любитель бекону. Геймер. Завзятий алкогольний ботанік. Музичний трейлер”
