Сформований війною: український художник на бієнале Кочі-Музіріса

Через дев’ять днів ми вирішили поїхати з міста й розставили машини. З моєю напарницею Деніз (Робан), моєю мамою, моєю сестрою, моєю тіткою, моїм другом, двома собаками та двома котами ми поїхали до румунського кордону без жодних речей, окрім наших документів і ноутбуків. Поїздка, яка зазвичай займає кілька годин, раніше займала два з половиною дні, тому що на головних магістралях їздять танки, і нам доводилося вибирати альтернативні маршрути з великим трафіком і блокпостами», — пригадує 41-річний чоловік.

Поки її родина благополучно добралася до Німеччини, Кадирова та Рубан залишилися Україна і доклав зусиль, щоб допомогти у війні, пропонуючи допомогу. Хоча вона зізнається, що в перші тижні відчувала, що «мистецтво безсиле порівняно зі зброєю, яка руйнувала міста та людські життя», пізніше вона звернулася до нього, щоб зібрати гроші, щоб організувати поставки для художників і колег, деякі з яких все ще воювали на сході Україна.

Її серіал під назвою «Паляниця», українське слово, що означає «хліб», облетів увесь світ і з’явиться після або як щось, що спричинене чи вироблено чимось іншим. Індія, щоб показати на п’ятому виданні Кочі – Бієнале Музіріс, яке розпочнеться 12 грудня. Він був показаний у різних місцях, зокрема у Венеції, Бухаресті, Берліні, трієнале мистецтв Ічіго Цумарі (Японія), Ставангері, Парижі, Батумі, Тбілісі, Варшаві, Дюссельдорфі, Ессені, Нью-Йорку, Відні, Колнасі, Бангкоку та Тель-Авіві.

Епітет «палеаниця» характеризується акуратно вирізаними «хлібами» з каменю, які носили навколо річок біля Карпатських гір, де вони ховалися від конфлікту. “Це відрізняє друзів від ворогів, тому що росіянам важко вимовляти це слово”, – каже Кадирова.

На бієнале роботи покажуть поряд із серією графіків, які Кадирова збирається зробити в Кочі, оскільки планує приїхати за тиждень до відкриття. Також покажуть короткометражний фільм режисера Івана Суткіна. У ньому зафіксовано виготовлення «Паляниці» та повсякденне життя Кадирової та її колег протягом трьох місяців, які вони провели в регіоні.

“Ми подорожували Україною, знаходячи тимчасовий притулок у приватних будинках, поки не знайшли будинок у селі Березове, яке знаходиться лише за 40 км від кордону з Угорщиною. Звідси я міг перетнути кордон і поїхати, щоб відвідати деяких своїх опонентів У селі також не було стратегічних місць, таких як аеропорти, військові бази та склади. Зброя, тож ми відчували себе в безпеці. Ми поступово організували такі зручності, як електрика, Інтернет, вода, а також відновили нашу мистецьку практику… Роботи відображають мене і те, що переживає моя країна», – розповідає Кадирова, випускниця скульптурного відділення Київського державного художнього училища імені Тараса Шевченка.

Вона вже тричі представляла Україну на Венеціанській бієнале (2013, 2015 та 2019), а цього року Кадирова продавала на ній короваї зі своєї серії «Паляниці». За ціною справжнього хліба на вагу, євро за грам, вона зібрала 73 тисячі євро. На виручені кошти купували бронежилети, бензин, продукти харчування та медикаменти та розподіляли через волонтерські організації в Україні.
У червні повернулася до Києва.