Київ – Починаючи з 16 січня, в Законі про українську мову набуло чинності положення, згідно з яким усі постачальники державних послуг повинні звертатися до своїх споживачів спочатку українською мовою, і вони повинні надавати інформацію клієнтам під час перегляду сторінок або здійснення покупок державною мовою.
Окрім комерційних операцій, це положення також застосовується до освітніх, медичних та соціальних служб, зазначає бюро мовних омбудсменів. За бажанням замовника, послуга може бути надана іншою мовою, наприклад, російською чи англійською, якщо це взаємно прийнятно.
Штрафи за порушення закону складають від 5100 до 6800 гривень (від 182 до 243 доларів), повідомив “Українському тижневику” Уповноважений з питань захисту державної мови Тарас Кремень.
Штрафи накладаються, якщо протягом року було зафіксовано два таких порушення [at the same business],” Він сказав.
Секретаріат Уповноваженого з питань захисту державної мови
Лінгвістичний омбудсмен Тарас Кремень.
Пан Кремен додав, що після першого порушення компанії надсилаються рекомендації щодо дотримання, оскільки він порівняв двоетапний процес із “отриманням жовтої, а потім червоної картки у футболі”. Це включає наклейки, банери та інформацію про товари, а також стосується Інтернет-магазинів.
Лінгвістичний омбудсмен описав рішення як черговий захід, який вживається для захисту української мови в країні. Пан Кремен заявив, що це крок “на шляху до ніжної української … і розворот русифікації 20 століття – це стабілізація ситуації та відновлення української мови”.
Він зазначив, що станом на 20 січня до офісу пана Каріміна подано понад 200 скарг. 34 співробітники розслідують лише випадки, які можуть бути підтверджені та підтверджені фотографіями, аудіо- та візуальними записами.
Власники бізнесу мали майже два роки, щоб підготуватися до реалізації положень Закону про мову. Максим Костицький, юрист Української національної асоціації адвокатів, заявив, що Закон «Забезпечення функціонування української мови як офіційної мови» був прийнятий у квітні 2019 року, а більшість його положень набули чинності в липні 2020 року.
За його словами, закон “стосується відшкодування всієї шкоди, заподіяної українській мові протягом століть, починаючи з русифікації в кінці XVII століття”, коли держава Кусак Хітманат об’єдналася з царською Росією.
Для багатьох престиж української мови часто асоціювався з боротьбою нації за державність на тлі російського чи польського панування. Хоча “поляризація” практикувалася в сучасних західних частинах країни в період до Другої світової війни, царська, а потім і радянська політика часто забороняла її вказівки або придушувала використання в різних формах в решті країни.
Протягом майже 30 років пострадянської незалежності людям було важко отримати навіть найпростіші послуги українською мовою, включаючи маркування та інструкції щодо різних продуктів, включаючи товари тривалого користування, меню українською мовою та послуги співробітників.
Ще до прийняття закону два роки тому такі люди, як львівський активіст Святослав Летинський, подавали позов проти компаній та власників підприємств за те, що вони не класифікували побутову техніку українською мовою, а також не отримували банківські квитанції українською мовою, наприклад.
Пан Лтинський похвалився, що був першим українцем, який отримав внутрішній паспорт – еквівалент посвідчення особи – без перекладу російською мовою на жодній сторінці документа.
«Це смішно, іронічно … абсурдно, що українці не мали можливості служити українською мовою [for 30 years,]Пан Костицький, адвокат, сказав The Ukrainian Weekly. “Не було законодавчих актів, які б передбачали обов’язкове надання послуг українською мовою”.
Адвокат додав: “Сподіваюся, нам це не знадобиться через десять років”. [law] Ніхто не замислюється про те, щоб обслуговувати українську мову, оскільки це буде надано за замовчуванням “.
“Український тижневик” помітив три українські телеканали, які належали або народним депутатам, або проросійським бізнесменам у день, коли статут став законом. Основну тему репортажів телеканалу “Інтер” у вечірній програмі новин назвали “обов’язковою для українців”.
Віктор Медведчук, мабуть, найпомітніший прокремлівський депутат парламенту, описав цей закон як триваючу репресію щодо російськомовних громадян.
У статті, опублікованій на веб-сайті політичної партії “Платформа за опозицію – за життя”, членом якої він є, пан Медведчук 15 січня зазначив: “В Україні права як російськомовних громадян, так і цілих суспільств є грубим порушенням”.
Більше того, положення про те, що поводження з клієнтами має бути українською мовою, було названо “гнітючим”.
Надано Оксаною Левковою
Оксана Левкова у 2019 році.
“Прийняття закону – це одне, інша частина – реалізація його на практиці”, – сказала Оксана Левкова, президент Ne Bud Baiduzhym (не будьте байдужими), 15-річна некомерційна організація, яка пропагує українську мову та історію країни.
Дивлячись на худий персонал в офісі лінгвістичного омбудсмена, пані Левкова зазначила, що закон принаймні передбачає “громадянських активістів законодавством, як будь-яка постколоніальна країна – це нормальне явище”.
На запитання прокоментувати критиків та критиків закону пані Левкова, яка виросла в Росії у сім’ї військового, сказала: “Кожна країна має право захищати свою мову … Насправді безглуздо [nearly] 30 років незалежності, нам потрібен закон, щоб отримати послугу українською мовою “.
Пан Кремен, лінгвістичний омбудсмен, описав будь-які зустрічні аргументи щодо закону як “маніпуляцію”.
“Закон стосується захисту носіїв української мови та забезпечення належного обслуговування; те саме стосується освіти та охорони здоров’я, а також отримання правової допомоги”, – сказав пан Кремен.
“Хардкорний ботанік в Інтернеті. Гордий фахівець з кави. Науковець із соціальних мереж. Організатор. Провідник. Завзятий наркоман-зомбі. Виродник із ТБ. Дружній студент”.
