КИЇВ: Син Наді Макаренко, Антон, зник сім років тому після того, як залишив свій будинок під Києвом, щоб воювати з підтримуваними Росією повстанцями на сході України. Вона досі не знає, живий він чи мертвий.
Крізь сльози вона згадує, як Антон, якому тоді було 24, підстригся, а потім на початку лютого 2015 року проїхав 800 кілометрів на Донбас, щоб приєднатися до українських військ, які борються з повстанцями.
Через дев’ять днів його армійський джип потрапив під обстріл поблизу Дебальцевого, місця великої битви у війні, в якій, за оцінками Києва, наразі загинули 15 000 людей, що спричинило кілька раундів санкцій Заходу проти Росії.
“Нам сказали: “Антона немає”, – сказав Макаренко. – Ось і все”. Немає “. Ось так. Не знайшли. Машину не реставрували”.
Незважаючи на те, що Росія збирає понад 100 000 військових на кордоні з Україною і попереджає Захід про можливе вторгнення, війна для таких людей, як Макаренко, була фактом життя протягом багатьох років, і кінця не видно.
У пошуках сина вона звернулася до армії, Служби безпеки України (СБУ), уряду та представника з прав людини. Вона боролася в судах за визнання Антона військовополоненим і за включення до списків можливих обмінів полоненими.
Вона відмовилася впізнати тіло кремованого, яке представили родині, заявивши, що померлий був іншого зросту та віку, ніж Антон, і мав інші зуби.
63-річний Макаренко досі отримує військову зарплату Антона, яка складає близько 380 доларів на місяць. За рішенням суду він перебуває у полоні. Для СБУ він відсутній у дії. Для інших – похований на сході України.
«Для мене це не закінчено», — сказала вона. «У мене все ще є відчуття, що двері раптом відкриються… Я знаю, що він пройде через двері. Звичайно».
Війна не закінчена
Бойові дії спалахнули на сході України в 2014 році після того, як Росія, розлючена звільненням промосковського президента на тлі масових вуличних протестів у Києві, захопила український Крим і відмовилася від підтримки сепаратистів на Донбасі.
Захід ввів санкції проти Росії і тепер погрожує подальшими діями, якщо вона знову вторгнеться в Україну. Москва заперечує будь-який такий план, але вимагає від Заходу гарантій безпеки, включаючи зобов’язання не допустити вступ України до НАТО.
На тлі напруженої дипломатії, спрямованої на недопущення тотальної війни, президент України Володимир Зеленський закликав до нового обміну полоненими.
Серед звільнених у такий спосіб у 2019 році був український режисер Олег Сенцов, якого в Росії засудили до п’яти років ув’язнення.
“Росія продовжує заарештовувати і викрадати наших громадян. Ми повинні боротися за них, – сказав він Reuters. – Звільнити затриманих і боротися з російською агресією – це одне”.
Дар’я Морозова, яка займається питаннями прав ув’язнених у контрольованому повстанцями Донецьку, заперечує погане поводження і каже, що її сторона в конфлікті також домагається звільнення 94 осіб, які утримуються в Україні.
Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков запитав Reuters, чи має Росія інформацію про українських солдатів або мирних жителів, яких утримують повстанці, і чи готова Москва допомогти організувати обмін. Він сказав Reuters:
“Це не так. Росія взагалі до цього не має відношення. В Україні останні роки звикли приписувати свої проблеми Росії. Ми до цього звикли”.
Президент України, Міноборони та Управління держбезпеки не відповіли на запити про коментарі, зокрема щодо того, чи є в Україні росіяни чи повстанці.
Український омбудсмен повідомив, що сепаратисти утримують 314 українців, у тому числі 44 військових. Ще 258 людей вважаються зниклими безвісти під час бойових дій на Сході. Антона Макаренка серед них немає.
Не був і Юрій Коновалов, викладач університету, якому було 54 роки, коли він приєднався до волонтерського загону на сході України. Поранені 29 серпня 2014 року сотні українських бійців були оточені та вбиті в Іловську. Його доля досі невідома.
Відтоді його сестра Тетяна Мельник підтримує їхнього старіючого батька, організовуючи аналізи ДНК та відвідування моргу, відбиваючись від шахраїв, які пропонували сумнівну допомогу в його розшуку, і боротися з владою через начебто податки, які він заборгував.
«Наче нашого горя не вистачило, треба і з такими справами боротися», – сказав Мельник, який п’ять років тому співпрацював з іншими жінками, які шили камуфляжні сітки для чола.
Як і Макаренко, вона відмовляється відмовлятися від надії.
“Війна ще не закінчена. Ми ще не маємо доступу до цих земель”, – сказала вона. «Хто знає, кого ми там колись знайдемо».
“Хардкорний ботанік в Інтернеті. Гордий фахівець з кави. Науковець із соціальних мереж. Організатор. Провідник. Завзятий наркоман-зомбі. Виродник із ТБ. Дружній студент”.
