Чому Україна досі не є членом НАТО?

Чому Україна досі не є членом НАТО?

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг (праворуч) та прем’єр-міністр України Денис Шміхалл на фото в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, 9 лютого 2021 року (Мартін Бертран / Ганс Лукас через Reuters)

В недавньому інтерв’ю Аксіос на ГБОПрезидент України Володимир Зеленський сказав, що хотів би запитати президента США Джо Байдена: “Чому Україна все ще не є членом НАТО?”

Питання президента Зеленського викликало багато суперечок і в підсумку охопило широку аудиторію. Відтоді українські журналісти запитували мене: “Чому Україна досі не є членом НАТО?” Коли я відповів на це запитання втретє-четвертий раз, я зрозумів, наскільки я задоволений розвитком цієї дискусії.

Чому, справді, Україна не є членом НАТО?

Сьогодні Україна є не лише одержувачем гарантії, але і постачальником послуг у своєму регіоні. Вже майже сім років Україна успішно стикається з російською агресією, захищаючи не лише себе, а й ширший простір між Балтійським та Чорним морями. Україна отримала безцінний досвід стримування російської агресії на звичайному воєнному полі бою та в галузі гібридної війни, яка охоплює кіберінформацію до дезінформації та не тільки. Здається, ці фактори роблять Україну сильним кандидатом у члени НАТО.

Це раціональна сторона відповіді на питання Президента Зеленського. Однак слід врахувати і емоційний аспект. Мабуть, найкращий спосіб зрозуміти цю діалектику – це підхід до неврології та дослідження раціональних та емоційних підходів до майбутнього членства України в НАТО.

Будь-який логічний аналіз включав би необхідність підвищити рівень сумісності українських Збройних Сил зі своїми колегами по НАТО. Він включатиме завершення застосування стандартів НАТО та продовження більш широкого процесу євроатлантичних реформ.

Це складний для виконання список, але всі ці заявлені цілі цілком досяжні. Справді, Україна вже досягла значного прогресу на цьому шляху з 2014 року, і останнім часом цей процес набув додаткового імпульсу у багатьох сферах.

Підпишіться, щоб отримувати останні новини від UkraineAlert

UkraineAlert – це всебічне інтернет-видання, яке регулярно пропонує новини та аналіз подій в політиці, економіці, громадянському суспільстві та культурі в Україні.

Емоційна сторона рівняння набагато менш зрозуміла. Суміш міфів та занепокоєнь активізується негайно, коли слова “Україна” та “НАТО” з’являються в одному реченні. Часто цей ураган почуттів перевершує будь-яку логіку чи розум. На відміну від цілком логічного списку справ, ця емоційна реакція серйозно вводить в оману і її слід розглядати відповідно.

В останні роки Росія поєднувала військові дії з дезінформаційними кампаніями, покликаними виправдовувати свої агресивні дії. Головною темою була оборонна ідея Росії, по суті змушена захищати свої кордони від “розширення НАТО”.

READ  A 15-year-old has been arrested for the BMW bike gang attack in New York City

Весь опис заснований на давно розвінчаних твердженнях про західну “обіцянку” Радянському Союзу не розширювати НАТО на схід після падіння Берлінської стіни. Згідно з російською версією подій, держсекретар США Джеймс Бейкер в 1990 році пообіцяв радянському лідеру Михайлу Горбачову, що НАТО не рухатиметься на схід, якщо Радянський Союз дозволить возз’єднання Східної та Західної Німеччини.

Архівні документи доводять, що такої застави ніколи не було зроблено. Навіть сам Горбачов заявив у жовтні 2014 року, що на той момент це питання не обговорювалося.

Це здається логічним. На початку 90-х років ніхто не думав, що будь-яка з країн Варшавського договору може навіть теоретично прагнути до членства в НАТО. Натомість єдині дискусії щодо розширення НАТО стосувалися саме Східної Німеччини.

Цей дещо елементарний, але цілком характерний обман дозволив Москві просувати міф про експансивну та подвійну НАТО. Тим часом Росія зручно відіграє роль жертви, змушена захищатись, окупуючи землі своїх сусідів. На жаль, багато людей у ​​всьому світі все ще піддаються цьому фокусу.

Міф про виснажену Росію, яка мужньо захищається від експансіоністського НАТО, є центральною частиною ширшого аргументу про те, що західний світ повинен прагнути уникати “провокування” Росії. Одним з головних уроків першого десятиліття двадцять першого століття є те, що ніщо не закликає до кремлівської агресії, як заклики “не провокувати” Росію.

Насправді Москва завжди добре продавала страх. Ми повинні уважно слухати російські сигнали, але ми не повинні дозволяти їм направляти наші руки на стратегічні рішення. З точки зору нейронауки, Росія завжди стимулювала лімбічну афективну систему союзників по НАТО, тоді як Україна апелювала до раціональних лобових часток. Лімбічна система важлива, але саме лобові частки рухають людство вперед.

На саміті в Бухаресті в 2008 році НАТО чітко дало зрозуміти, що колись Україна і Грузія стануть членами НАТО. Альянс також підтримав прохання обох країн щодо Планів дій щодо членства (ПДЧ) і погодився, що це буде наступним кроком до остаточного членства.

На вершині Бухареста минуло тринадцять років, але Україна та Грузія все ще чекають.

Слоном в кімнаті завжди була Росія. У 2008 році спроба заспокоїти російського слона здавалась хорошою ідеєю, але тепер зрозуміло, що це була помилка.

З часу саміту в Бухаресті в 2008 р. Україна і Грузія зазнали воєнного нападу Росії, внаслідок чого загинуло багато життів і великих територій. Ця агресія була стримана, але з трагічно високою вартістю. Україна втратила понад 14 000 людей, захищаючись від нападу Росії.

READ  Туреччина - одне з найдешевших місць для роботи вдома: знайдіть

Жодна країна не піддалася російській агресії. Вони також не відмовилися від своїх прагнень стати членами НАТО. Навпаки, вони обидві здійснили численні реформи, щоб наблизити їх до Альянсу та досягти статусу партнерів з розширених можливостей НАТО. Якщо розглядати з цієї довгострокової перспективи, то природно, що багато українських журналістів запитують мене, чому НАТО ще не дало Україні ділової карти.

Я дуже вдячний Генеральному секретарю НАТО Йенсу Столтенбергу за його чіткі нагадування про те, що “жодна зовнішня країна не має права вето, і час для сфер впливу закінчився”.

Під час прес-конференції на початку лютого в штаб-квартирі НАТО з прем’єр-міністром України Денисом Шміхаллом, генеральний секретар Столтенберг зазначив, що “двері в НАТО залишаються відкритими”. Він зазначив, що в 2008 році Альянс прийняв рішення про членство України, і підкреслив, що НАТО продовжує дотримуватися цього рішення. Це важливо, але, схоже, настав час для всіх членів НАТО зробити довгоочікуваний крок вперед і присудити ПДЧ Україні та Грузії.

Не будемо робити це рішення заручником міфів та страхів, які затьмарюють наше стратегічне мислення та спотворюють наше мислення.

Довіра між НАТО та Україною та Грузією неухильно зростає. Найновішим прикладом цього стала моя участь з моїм грузинським колегою Давидом Залкаліані в недавній закритій міністерській зустрічі НАТО з питань безпеки в Чорному морі.

Варто підкреслити, що Україна також нещодавно прискорила свої євроатлантичні внутрішні реформи. Зокрема, минулого місяця Верховна Рада прийняла перше читання довгоочікуваної реформи українського апарату безпеки відповідно до рекомендацій НАТО. Зростання довіри між спецслужбами України та державами-членами НАТО, а також посилення взаємодії між збройними силами є життєво важливим. Ми вважаємо, що настав час зробити додаткові кроки в цьому напрямку.

Українці розуміють, що план дій щодо членства – це не те саме, що членство, але тим не менше це буде чітким свідченням того, що ідея майбутнього членства в НАТО – це не просто реклама. Цей крок продемонструє, що альянс виконує зобов’язання, взяті ним у Бухаресті в 2008 році. Це дасть чіткий сигнал про те, що НАТО прагне захищати цінності демократії та свободи, для яких право націй вибирати своє майбутнє є фундаментальним. Більше того, успіх України та Грузії доведе іншим, що до свободи та демократії варто прагнути.

READ  23 people have died in Norway after receiving the Pfizer Covid-19 vaccine, and 13 patients have been in nursing homes

Україна і Грузія важливі для НАТО навіть в їх теперішній позиції як партнерів, а не членів, вони вже фактично захищають східний фланг альянсу і відіграють вирішальну роль у безпеці Чорноморського регіону.

Україна впродовж десятиліть брала участь у місіях, очолюваних НАТО. Зовсім недавно криза COVID-19 наголосила на перевагах співпраці між Україною та НАТО. НАТО забезпечило Україну вкрай необхідним медичним обладнанням для допомоги у пандемії, тоді як унікальний в Україні флот вантажних літаків “Антонов” дозволив членам коаліції отримувати термінові медичні витрати.

Я вітаю відновлення зосередженості на прагненнях України до НАТО після нещодавніх заяв президента Зеленського. Наступного разу, коли ви почуєте, як хтось запитує: “Чому Україна все ще не є членом НАТО?” Намагайтеся уникати всіх міфів і підходити до питання раціонально. Врешті-решт, єдиною розумною відповіддю є те, що Україні дійсно має бути надано ПДЧ і вона врешті приєднається до альянсу. Це не нейронаука.

Дмитро Куліба – міністр закордонних справ України.

Подальше читання

Думки, висловлені в UkraineAlert, належать лише авторам і не обов’язково відображають погляди Атлантичної ради, її співробітників чи прихильників.

Детальніше читайте з UkraineAlert

UkraineAlert – це всебічне інтернет-видання, яке регулярно пропонує новини та аналіз подій в політиці, економіці, громадянському суспільстві та культурі в Україні.

Читати далі

Центр Євразії Місія полягає у сприянні трансатлантичному співробітництву у сприянні стабільності, демократичним цінностям та процвітанню в Євразії – від Східної Європи та Туреччини на Заході до Кавказу, Росії та Центральної Азії на Сході.

You May Also Like

About the Author: Monica Higgins

"Професійний вирішувач проблем. Тонко чарівний любитель бекону. Геймер. Завзятий алкогольний ботанік. Музичний трейлер"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *